З Києва до Парижа велосипедом до онука

Приблизно дві тисячі кілометрів Микола Цяпкало подолав протягом місяця і в результаті таки побачив сімнадцятирічного онука, який гризе граніт науки в Парижі, на Єлисейських полях.

“Я віддавна їзджу на велосипеді, - ділиться Микола Юхимович. - Задумка поїхати в такі мандри з'явилась мимохіть. Колись з'їздив від дому в одну сторону 20 км і вернувся. Витратив на це кілька години. Після цього втоми абсолютно не відчував. Тому і подумав, що зможу без проблем вдасться долати за день до сотні кілометрів.

Подався до велосипедного магазину і попросив працівників підшукати для мене б/в німецький велосипед та пристосувати його до такого маршуту. “Ви справді серйозно?” - не могли повірити мені – проте до того, що я попросив поставилися з відповідальністю”.

І от – подорож! Перший негаразд з'явився з українського боку на польському митному пункті. Співробітниця пункту сказала, що ніколи не випустить велосипедом в Польщу.

“Я ж їй відповідаю: “Пані, я вже подолав 5 сотень кілометрів. Чи я маю лишати ідею і їхати назад?” Немало говорив з нею. В кінці вона проявила розуміння моєї серйозної ціліі запропонувала вирішення проблеми. Так би мовити там стоїть бусик, запропонуйте хлопця взяти ваш ровер. І тільки після того я дозволю вам перетнути кордон.

Хлопці почули сказане, самостійно взяли велосипеда, засунули у машину. Я влаштувався в салоні. Ми проїхали навпроти співробітниці митного пункту. Я рукою махнув їй і через 10 метрів виліз з машини. Забрав велосипед і продовжив рух. Так і не прийшло розуміння чому не можна у Польщу з великом, якщо врешті можна”, - розповідає велосипедист.

До слова, з дому чоловік взяв намет, спальний мішок – ночівлі мав у смугах лісу. Для того, щоб зовсім не стати безпритульним, через 3-4 дні ночував у готелях. Рано, при наметі, заливав для себе вівсяну кашу, чай. Обіди їв у недорогих кафетеріях, а вечеряв супом із сухих брикетів.

Кілька приємних днів з внуком пролетіли дуже швидко. З Франції Микола Юхимович вирушив літаком у Марокко – до дочки. Там добре виспався, наївся, адже, під час подорожі сильно втратив у вазі, і подався додому. Зараз мандрівець в рідних краях – в Ірпіні.

“При чітко визначеному маршуті така подорож – неабияка насолода!” - заявляє Микола Юхимович.