© 2026, ВЕЛОГЕН®. Правові угоди. Використання матеріалів сайту без активного посилання на сайт не дозволяється.
Поняття велохостел і велоотель давно і міцно вписалася в повсякденне життя низки цілого ряду країн не тільки Європи, а й усього світу. Адреси найбільш відомих велоусадеб знають багато велотуристи, які подорожують не лише в межах своєї країни, а й виїжджають далеко за її межі. Чи існують такі в Україні? Так, звичайно. Сьогодні ми вам розповімо про одного з них.
Варто відзначити, що в Європі поняття «зелений туризм» з'явилося набагато раніше і, відповідно, розвинений там він набагато більше. «Зелені тури» дуже часто містять пізнавальний аспект і дозволяють не тільки розширити свій кругозір, але й побачити, «помацати» багато цікавого і захоплюючого під час подорожей. У Закарпатті сьогодні продовжують активно розвиватися дуже багато з напрямків екотуризму. Сьогодні зупинимося на одному з них – велотуризм.
Закарпатська область. Село Дубриничі, яке розташоване в Перечинському районі між районними центрами Перечин і Великий Березний. Багатьом живописцям воно відоме тим, що саме в цьому населеному пункті народився відомий український художник Антон Кашшай. Але сьогодні не про це...
За деякими переказами назва села походить від назви дерева – дуб, або від словосполучення «Доброї ночі», яке на місцевому діалекті звучить як «Добра нуч». Саме таке ім'я носить велоусадьба. У свою чергу це ім'я вона запозичила від назви корчми, колись існувало в селі.
Власники та одночасно керуючі велохостелом: молода сімейна пара Аліса і Віталій – герої одного з наших попередніх публікацій, які нещодавно здійснили неймовірно цікаве і захоплююче велоподорож з Франції в Іспанію.
«Готель» для велосипедистів і мандрівників виріс на місці старого покинутого радянського зерносховища. Будинок, в якому сьогодні можуть переночувати після далекої й важкої дороги велотуристи, ще зовсім недавно було на межі життя і смерті». Якби нинішні власники вчасно не взялися за його відбудову – можливо сьогодні тут був би звичайний пустир.
Перше, що відразу впадає в очі при відвідуванні велоусадьбы – просторий зал для банкетів. На другому поверсі туристи можуть зупинитися у величезній кімнаті, яка спокійнісінько може мати умовну назву «матраценлагер», так як замість звичайних ліжок тут використовуються високі матраци. Їх легко можна переміщати в межах житлового приміщення другого поверху .
На вулиці є душ, майстерня, в якій можна при необхідності відремонтувати велосипед і підготувати його до подальшої дорозі.
Між іншим, одним з перших туристів торішнього сезону став Peter Smolka — автор книг про велопутешествиях навколо світу, за плечима якого понад 85 тисяч кілометрів.
чи Варто говорити, що власники садиби, яка розташована в одному з найбільш мальовничих районів області – прихильники екотуризму. Одноразовий пластиковий посуд, вироби з поліетилену і все те, що завдає непоправної шкоди природі тут не вітаються.
В першу чергу такі місця будуть цікаві тим велотуристам, хто любить спокійний відпочинок гучним містам і розкішним готелям. На цій ноті можна згадати відому приказку «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути»...Якщо раптом коли-небудь ви втомитеся в дорозі, подорожуючи «зеленими» і захоплюючими маршрутами закарпатської Перечинщини — ну ви вже знаєте, що потрібно зробити...
