Нещодавно я наштовхнувся на статтю видання «Київський експрес» кореспондентам якого вдалося поспілкуватися з городянами, які використовують велосипед як основного транспортного засобу. І виводи які вони зробили для себе виявилися невтішними — більшість велодоріжок у місті зроблені для галочки.
Так виглядає більшість київських велодоріжок
Велодоріжки — давня проблема нашої столиці. Ще в 2006 при мері Черновецькому чиновники обіцяли створити велодоріжки, але тоді справа не рушила далі розмов. Вдруге про них заговорили перед Євро-2012. Але в 2011 році замість розвиненою велосеті кияни отримали лише дві велодоріжки.
Так, в цьому році розробили концепцію розвитку велоінфраструктури до столиці, але так поки не прийнята міською радою, і коли буде прийнята невідомо.
І це не дивлячись на те, що кількість велосипедистів зростає. Все більше людей вибирають велосипед в якості основного транспортного засобу. Про це говорять дані підрахунків, які щорічно проводяться Асоціацією велосипедистів Києва.
Що ж стосується існуючих велодоріжок, то в більшості своїй — це пародія. Міська велодоріжка, призначена для щоденних поїздок, повинна бути виключно велосипедною. Вело-пішохідні доріжки доцільні в парках, там люди розслабляються, там є час для неспішної їзди і об'їзду пішоходів. А коли людина спішить на роботу або в своїх справах і мчить на швидкості 20-35 км/год пішохід на велодоріжці може стати причиною серйозних травм. Але вітчизняні чиновники або не розуміють цього, або не хочуть зрозуміти.
Пішоходи на велодоріжках
Виходом з даної ситуації можуть стати або штрафи за вихід на велодоріжу, або побудова її таким чином, щоб пішоходи не могли на неї забратися.
Ще один нюанс, на якому акцентує увагу видання — бордюрний камінь. Лише в останній рік їх стали опускати при будівництві доріжки. До цього ж велосипедистам доводилося скакати на велосипеді по бордюрах, навіть при їзді по спеціально створеної для них дорозі.
При цьому якщо одним вдається подолати бордюр НЕ спішуючись, то іншим не дуже. Яскравим прикладом може стати падіння самого мера Києва Володимира Кличка, під час його показової поїздки містом.
Кличко й велосипед
Також видання торкається недавнього нововведення — дозволу велосипедистам їздити в смугах для громадської транспорту. З одного боку, це добре, але з іншого, дане рішення не зважає «культуру» водіння. Автомобілістів не розцінюють велосипедистів в якості повноцінних учасників руху. Випадки, коли райдерів нахабно підрізають, проїжджають в небезпечній близькості або просто не пропускають, коли повинні трапляються часто-густо. Та й велосипедисти часто веду себе не кращим чином на дорозі, часом порушуючи всі мислимі правила дорожнього руху та здорового глузду. Досить поглянути на статистику ДТП, яка до речі сама лякає по всій Європі.
Ну і не варто забувати про швидкість руху по місту, на деяких ділянках автомобілісти часто перевищують дозволену швидкість руху. В Європі така ситуація вирішується зниженням швидкості руху. Наприклад, в центрі Парижа максимальна швидкість складає 30 км / год, а також є кілька ділянок де швидкість обмежена позначкою в 20 км / ч.
Як показує практика в Києві є лише одна нормальна транскіевская велодоріжка - від Подолу до Троєщини. І поки не з'явиться нормальної інфраструктури ніякі вмовляння, доводи про користь велоїзди або модні не зможуть докорінно змінити ситуацію і змусити городян масово пересідати на велосипеди.