З Дніпра в Китай велосипедами

Нам багаторазово казали люди, що коли є прагнення, то не слід лякатися і чекати щасливої зірки, а потрібно щось робити”, - розповідає Ліза Васильєва.

У 2015 з чоловіком Андрієм Малицьким вони всілися на велосипеди в Дніпрі і протягом чотирьох місяців проїхали понад 5000 км. Мандрівники заїхали в Китай, де продовжують жити і зараз.

Тепер подружжя прибуло на певний час в Україну щоб розповісти про досвід мандрівок.

А раніше у них просто була мрія побачити побільше і шукали змогу потрапити в країни з лімітованим бюджетом.

Спершу подружжя подалось автостопом Європою. Протягом трьох місяців вони побували в дванадцяти країнах, а використали всього 500 євро. Потім пішки пройшли іспанську дорогу Святого Якова.

Але зрештою прийняли рішення, що мандрівка велосипедом – найкраще рішення.

Чому велосипедом?

У Словенії ми мешкали у родини каучсерферів (каучсерфінг – мережа для мандрівників всього світу, яка дозволяє відшукати у кого переночувати безкоштовно чи за невелику символічну плату), які велосипедами об'їздили всю Грецію. Вони і нас захопили цією задумкою.

Пішки ми любили мандрувати більше ніж на автомобілі. Можна робити зупинки будь-де, розглядати пейзажі, проте це доволі довго.

В зв'язку з обмеженим терміном дії візи багато пройти неможливо. Велосипедом – найзручніший вибір.

Мандрівка у Китай була спонтанною. Ліза отримала відмову у візі, тому було вирішено їхати в Китай до приятелів. У нас пішло 5 секунд на прокладання маршутів у Google-картах через Росію, Казахстан і Монголію у Пекін.

Але ми все одно рекомендуємо прораховувати всі нюанси мандрівки.

Як приготуватись?

Виглядає ніби дистанція 100 км велосипедом – лише для профі. Але після розмов з велосипедистами, з'являється розуміння досягненності цього. Велосипедами їздять такі ж люди, як ти, вони ж часом не надто люблять спорт і люблять солодощі.

Вправлятися потрібно потроху. Спершу ми долали 30 км/день, далі 70, пізніше 100, згодом 120. В тому разі ти усвідомлюєш, що психологічно можеш пройти дистанцію 100 км. Ми досі не перетнули межу у 200 км за день, але це лише психологічне обмеження.

Практикуватись потрібно за всілякої погод, адже коли мандруєщ, складно вгадати, які конкретно обставини у вітер зустрінуться тобі на дорозі.

Ми мали по 2 велобаули на багжнику з боків і зверху 1. Коли візьмете щось непотрібне, то самостійно цю річ викинете або віддасте як подарунок комусь, адже доведеться нести все на собі.

2 літри шампуню і фен викидають зразу. З Дніпра ми прибули у Харків і звідти відправили додому посилку з непотрібними речами, тому що швидко збагнули, що набрали занадто багато.

Для байка у нас був ремонтний набір, для приготування харчу – горілка на газу і основна одіж.

Необхідно взяти палатку. Приміром, по дорозі від Самари до Уфи, яка зайняла у нас 5 діб, не було де заночувати, через це ми спали в палатці.

Робітники велосипедного магазину будуть розповідати вам, що для мандрівки треба недешевий байк. Проте по правді, чим “накрученіший” у вас байк, тим важче вам буде його лагодити. Треба брати основний і вчитися лагодити його самотужки або щоб вам можна було полагодити його в якому завгодно селі.

Ми вирушили через Єкатеринбург, Алмаати в Гуанчжоу. Небагато людей пройшло цей важкий шлях через важкий Уральський перевал.

У нас була змога вирушити до Монголії, проте це край з складними кліматичними умовами і дуже м'ясний. А ми вегетаріанці, через це нам з фізичної точки зору було б важко пройти цей маршут.

У Росії ми практично не зустрічали подорожніх, лише в Казахстані попадалися велосипедисти. Проте під час подорожі Росією ми збагнули, наскільки довго і по яких шляхах ми можемо проїхати. Після такої мандрівки у Європі нам буде значно простіше.

“На валізах”

У мандрівці кожний день – як тиждень у традиційному житті. Коли збираєшся спати, то вже не можеш пригадати де прокинувся ранком, бо це було дуже давно, протягом дня вже було так багто відчуттів, нових знайомств...

Для нас уже важко довго сидіти на одному місці. Треба тільки певний проміжок часу, щоб пережити враження попередньої та підготуватись до подальшої мандрівки.

Надалі прагнемо попрацювати як волонтери, здобути навички роботи в іншій державі та освоїти нові для себе фахи.

Прагнемо поподорожувати по Китаю, дістатися до Монголії, відтак вирушити донизу і подорожувати по південно-східній Азії. Найбільше нас тепер цікавить Індонезія.